Офіційний сайт Литвинівської школи - Прости вітчизно
Литвинівська
ЗОШ І-ІІІ ст.
П`ятниця, 20.07.2018, 20:21
Вітаю Вас Гість | RSS
Меню
Головна Литвинівська школа Наша Литвинівка Педагогічний колектив Гордість школи Методична робота Самоврядуання Класному керівнику Вчителям Учням Батькам Розпорядок школи Гурткова робота Прозорість Шкільний музей Шляхами подвигу та слави Пам’ятаєм, шануєм Шкільна бібліотека Охорона природи Предмет ТЕХНОЛОГІЇ Випускники школи Шкільний форум Каталог файлів Каталог сайтів Фотоальбом Інформація про сайт

Освітянські ресурси














Фотоальбом

Наше опитування
Оцініть наш сайт
javascript:// javascript://
Всього відповідей: 1631

Прости Вітчизно!


Прости рядовому, Вітчизно кохана,—
З іменням твоїм я пішов на війну.
Прости, що не вмер я славною смертю
На полі бою... Прости, як вину.

Я й порошинки твоєї не зрадив,
Інакше — нікчемно б я жити став.
Волхов є свідком: я не злякався,
Клятви священної не сплямував.

Я не злякавсь, коли кулі й снаряди
Падали, наче смертельні дощі.
В час, коли трупами поле вкривалось,
Не розгубився, не втік у кущі.

В час, як попереду, справа і зліва
Шлях відрізали, змикалось кільце,
Груди мої обливалися кров'ю,
Та я до кінця був твоїм бійцем.

Я бачив, як смерть все ходила за мною,
І я говорив їй: — Коси ж до пуття!
Підходь, одного я від тебе хочу —
Щоб не скінчити в рабстві життя.

Чи ж не писав я, дружино, до тебе:
«Ти не турбуйся і вір мені:
Крапля крові остання проллється,—
Та я не сплямую присяги, ні!»

А чи ж не я давав слово у віршах,
Ще як рушав на криваву війну:
«Смерті — з ненавистю посміхнуся
Навіть тоді, як востаннє дихну».

Знай, що любов твоя, подруго мила,
Муки полегшить в смертельній млі,
І про любов до Вітчизни й до тебе
Кров'ю, повір, напишу на землі.

А ще я казав, що спокійним буду,
Коли за Вітчизну згорю дотла...
Вір же, Вітчизно: ця моя клятва
Живою водою для серця була.

Та доля лиха насміялася з мене,
Краще б мене пронизав багнеті
Що мені діять? В останню хвилину
Зрадив мені мій пістолет...

Себе скорпіон жалом убиває,
Пада на скелю беркут грудьми.
Хіба ж я не був таким беркутом, друзі,
Беркутом, що ненавидить пітьми?

Повір же, Вітчизно, що був таким я.
Коли остання хвилина прийшла,—
Зі скелі готовий був кинутись сміло,
Піднявши у небо два гордих крила!..

Що діяти? Раптом одмовивсь від слова
Мій пістолет... Мов на зло, занімів...
І ворог скував мені немічні руки
І курявим шляхом на захід повів.

З полону жадібно на схід дивлюся,
Мені що не день, то все гірш і гірш.
Та з серця беркута молодого
Полум'ям помсти дихає вірш!

І знову зоря над колючим дротом,
Мов стяг моїх друзів, що кличе жить!
Душа полонена горить не від рани,—
Кривавою ненавистю горить!

Тільки одна в мене є надія —
На непроглядну серпневу ніч.
Гнів до фашизму, любов до Вітчизни
Вийдуть з полону — волі навстріч!

Тільки одна є надія: з вами
Разом іти у вогні і диму.
Просить нескорене, зранене серце:
Дайте у битві місце йому!


Муса Джаліль, Липень, 1942 рік
 

Авторизація
Логін:
Пароль:

Гаряча лінія

Вишгородський відділ освіти:
(045-96) 5-45-48
(045-96) 2-50-29

Нове на форумі
  • Комп'ютери (28)
  • Комп'ютер і учень (42)
  • Шкільна форма (56)
  • Шкільний сайт (66)
  • Прогулювання уроків (69)
  • Ставлення до навчання (18)
  • Кондитерські вироби моєї... (90)
  • Шкільний клуб "Легі... (15)
  • Шкільні гуртки. (12)
  • Кумедні історії на урока... (57)
  • Природа нашого краю (56)
  • Інтернет в вашому житті (70)
  • Ставлення до шкільних ди... (9)
  • Спорт (207)
  • Яке місце посідає у вашо... (37)
  • Пропозиції по удосконале... (51)
  • Перли вчителів (17)

  • Нові користувачі
    DanukMVD
    arsenchykvika
    аріна
    Дрозденко

    Пошук

    Календар
    «  Липень 2018  »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
          1
    2345678
    9101112131415
    16171819202122
    23242526272829
    3031

    Друзі сайту

    Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0

    Сайт відвідали

    Литвинівка © 2018Сайт створено у системі uCoz