Офіційний сайт Литвинівської школи - Прости вітчизно
Литвинівська
ЗОШ І-ІІІ ст.
Понеділок, 18.12.2017, 08:47
Вітаю Вас Гість | RSS
Меню

Освітянські ресурси














Фотоальбом

Наше опитування
Оцініть наш сайт
javascript:// javascript://
Всього відповідей: 1621

Прости Вітчизно!


Прости рядовому, Вітчизно кохана,—
З іменням твоїм я пішов на війну.
Прости, що не вмер я славною смертю
На полі бою... Прости, як вину.

Я й порошинки твоєї не зрадив,
Інакше — нікчемно б я жити став.
Волхов є свідком: я не злякався,
Клятви священної не сплямував.

Я не злякавсь, коли кулі й снаряди
Падали, наче смертельні дощі.
В час, коли трупами поле вкривалось,
Не розгубився, не втік у кущі.

В час, як попереду, справа і зліва
Шлях відрізали, змикалось кільце,
Груди мої обливалися кров'ю,
Та я до кінця був твоїм бійцем.

Я бачив, як смерть все ходила за мною,
І я говорив їй: — Коси ж до пуття!
Підходь, одного я від тебе хочу —
Щоб не скінчити в рабстві життя.

Чи ж не писав я, дружино, до тебе:
«Ти не турбуйся і вір мені:
Крапля крові остання проллється,—
Та я не сплямую присяги, ні!»

А чи ж не я давав слово у віршах,
Ще як рушав на криваву війну:
«Смерті — з ненавистю посміхнуся
Навіть тоді, як востаннє дихну».

Знай, що любов твоя, подруго мила,
Муки полегшить в смертельній млі,
І про любов до Вітчизни й до тебе
Кров'ю, повір, напишу на землі.

А ще я казав, що спокійним буду,
Коли за Вітчизну згорю дотла...
Вір же, Вітчизно: ця моя клятва
Живою водою для серця була.

Та доля лиха насміялася з мене,
Краще б мене пронизав багнеті
Що мені діять? В останню хвилину
Зрадив мені мій пістолет...

Себе скорпіон жалом убиває,
Пада на скелю беркут грудьми.
Хіба ж я не був таким беркутом, друзі,
Беркутом, що ненавидить пітьми?

Повір же, Вітчизно, що був таким я.
Коли остання хвилина прийшла,—
Зі скелі готовий був кинутись сміло,
Піднявши у небо два гордих крила!..

Що діяти? Раптом одмовивсь від слова
Мій пістолет... Мов на зло, занімів...
І ворог скував мені немічні руки
І курявим шляхом на захід повів.

З полону жадібно на схід дивлюся,
Мені що не день, то все гірш і гірш.
Та з серця беркута молодого
Полум'ям помсти дихає вірш!

І знову зоря над колючим дротом,
Мов стяг моїх друзів, що кличе жить!
Душа полонена горить не від рани,—
Кривавою ненавистю горить!

Тільки одна в мене є надія —
На непроглядну серпневу ніч.
Гнів до фашизму, любов до Вітчизни
Вийдуть з полону — волі навстріч!

Тільки одна є надія: з вами
Разом іти у вогні і диму.
Просить нескорене, зранене серце:
Дайте у битві місце йому!


Муса Джаліль, Липень, 1942 рік
 

Авторизація
Логін:
Пароль:

Гаряча лінія

Вишгородський відділ освіти:
(045-96) 5-45-48
(045-96) 2-50-29

Нове на форумі
  • Шкільна форма (55)
  • Шкільний сайт (66)
  • Прогулювання уроків (69)
  • Ставлення до навчання (18)
  • Кондитерські вироби моєї... (90)
  • Шкільний клуб "Легі... (15)
  • Комп'ютери (27)
  • Шкільні гуртки. (12)
  • Кумедні історії на урока... (57)
  • Природа нашого краю (56)
  • Інтернет в вашому житті (70)
  • Ставлення до шкільних ди... (9)
  • Спорт (207)
  • Яке місце посідає у вашо... (37)
  • Пропозиції по удосконале... (51)
  • Перли вчителів (17)
  • Ваше ставлення до шкільн... (54)

  • Нові користувачі
    аріна
    Дрозденко
    ok
    DK

    Пошук

    Календар
    «  Грудень 2017  »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
        123
    45678910
    11121314151617
    18192021222324
    25262728293031

    Друзі сайту

    Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0

    Сайт відвідали
    ADMIN

    Литвинівка © 2017Сайт створено у системі uCoz